"Шагренева шкіра." Оноре де Бальзак

Каталог статей

Головна » Статті
Всього матеріалів в каталозі: 183
Показано матеріалів: 4-4		 Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 182 183 »
Шагренева шкіра читати онлайн. Сторінка 4
невинності ще переважала в цьому стрункому тілі, у цих білявих кучерях рідкісного відтінку. Юнакові було всього років двадцять п'ять, і розбещення зачепило його, мабуть, тільки випадково. Свіжість молодості ще боролася в ньому з руйнівною потугою невгамованої хтивості. Темрява й світло, буття й небуття боролися в його єстві, породжуючи водночас чарівність і потворність. Юнак здавався заблудлим ангелом без німбу. Та й усі оті досвідчені наставники нечестя й ганьби, подібні до старої беззубої баби, охопленої жалем від вигляду юної прекрасної дівчини, ладної віддатись розпусті, мало не крикнули новачкові: «Йди звідси!» Але він ступнув прямо до столу, зупинився, нічого не вираховуючи, кинув золоту монету, яку мав у руці, й вона покотилась на чорне; потім, як усі сильні душі, що гидують хитрощами скнар, глянув на банківника виклично і спокійно водночас. Цей хід так зацікавив стариганів, що вони навіть не зробили ставки; але італієць з фанатичним запалом ухопився за ідею і з усмішкою посунув свою купку золота навпроти монети незнайомця. Касир забув навіть вимовити ті фрази, що з часом обернулись у нього в хрипкий, нерозбірливий крик: «Ставте! Ставку прийнято! Більше не приймаю!» Банківник розкрив карти; здавалось, навіть він, байдужий до виграшу автомат, розпорядник цієї похмурої розваги, бажав удачі новачкові. Кожен із глядачів ладен був побачити в долі цієї монети розв'язку драми, останню сцену шляхетного життя; їхні очі прикипіли до фатальних клаптиків картону, та попри всю увагу, з якою вони дивились то на юнака, то на карти, вони не могли помітити жодної ознаки хвилювання на його холодному, байдужому обличчі... «Червона, пара, пас»,— офіційним тоном оголосив банківник.

З грудей італійця вирвався якийсь глухий крик, коли він побачив, як падають на сукно один на один складені банкноти, що їх кидав йому касир. Що ж до юнака, то він не усвідомлював свого програшу, аж поки простяглась лопатка, щоб захопити його останній наполеондор. Слонова кістка глухо стукнулась об монету, і вона швидко, стрілою покотилась до купки золота перед касою. Невідомий повільно заплющив очі, губи в нього збіліли, але він зразу ж підняв повіки, уста зачервонілись, як корали, він став схожий на англійця, для якого життя не має таємниць, і вийшов, не захотівши благати співчуття одним із тих розпачливих поглядів, які досить часто кидають на глядачів гравці у відчаї. Скільки подій може втиснутись в одну секунду, і як багато важить один кидок гральних костей!

— Це, звісно, був його останній постріл,— мовив усміхаючись круп'є після хвилинної мовчанки, підняв двома пальцями монету й показав її присутнім.

— Шаленець! Мабуть, пішов топитись,— відповів один із завсідників, обвівши поглядом гравців круг себе, всі вони знали один одного.

— Хе! — гукнув служник, нюхнувши тютюну.

— От якби нам так, як йому! — сказав один з дідуганів, показуючи на італійця.

Всі озирнулись на щасливого гравця, що тремтячими руками перелічував
Мої статті | Просмотров: 278 | Добавил: Nice | Дата: 30.10.2013 | Комментарии (0)

1-1 2-2 3-3 4-4 5-5 6-6 ... 182-182 183-183
Вітаю Вас Гість