"Шагренева шкіра." Оноре де Бальзак
Каталог статей
| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 183 Показано матеріалів: 181-181 |
Сторінки: « 1 2 ... 179 180 181 182 183 » |
|
Однак така структура з закладеною в її основу філософською схемою не робить роман схематичним. Він по вінця наповнений життям, його строкатою і контрастною конкретикою, емоційною напругою і колоритом епохи, різнорідними, рельєфно виписаними людськими типами й характерами, пов'язаними з різними суспільними середовищами, динамікою і «тисячобарвним безумством життя», як писав один з тогочасних рецензентів. Словом, письменник максимально наблизив філософську проблематику до соціальної конкретності життя, так що роман став зрештою вираженням характерних суперечностей і колізій людського буття в сучасному суспільстві. До речі, саме так твір і був сприйнятий тогочасними читачами й критиками. Бальзак написав у листі до маркізи де Кастрі: «Шагренева шкіра» має формулювати нинішній час, наше життя, наш егоїзм». З цими словами перегукується ключова сцена роману, в якій антиквар, схожий на східного мага, вручає Рафаелеві грізний талісман. «Тут,— скрикнув він гучним голосом, показуючи на шагреневу шкіру,— злиті в одне Хотіння і Змога! Тут ваші соціальні ідеї, ваші надмірні жадання, ваша нестриманість, ваші радощі, які вбивають, ваші болі, які змушують жити надто напружено...» Отже, в талісмані ніби втілений дух нової цивілізації, що встановилася після революції 1789-1794 рр., цивілізації динамічної, «фаустівської», з величезними репродуктивними можливостями, але водночас цивілізації, могутньою рушійною силою якої виступає егоїзм. І саме тому вона виявляється руйнівною для людської особистості, виключає можливість суспільної та індивідуальної гармонії. І за змістом, і за поетикою. «Шагренева шкіра» є твором, характерним для «Філософських етюдів». На особливу увагу заслуговує міфологічність роману. В одному з листів Бальзак писав: «Шагренева шкіра» — це формула людського життя, абстракція з індивідуальних доль. І, як висловлювався Баланш, тут усе — іносказання, міф». За трактуванням французького філософа й історика П. С Баланша, міф — це «розповідь про подвиги богів, героїв і людей, але за всім цим криються великі соціальні процеси, ціла серія революцій, що віками змінювали людське суспільство. Міф — це згусток історії». Для Баланша міф був породженням давніх часів, ірраціональним за своєю природою, а Бальзак вважав, що митець повинен творити міфи свого часу, схожі на стародавні хіба що рівнем узагальненості життєвих явищ. Важливу роль відіграє в романі своєрідно витлумачений «фаустівський мотив». Ядро цього мотиву — угода героя з надприродною силою: він «продає» їй свою душу, а вона зобов'язується протягом домовленого часу служити йому, задовольняти його бажання і прагнення. Зав'язка роману, сцена в антикварній крамниці, недвозначно набуває саме такого змісту. Одержання героєм талісману супроводжується багатозначними словами антиквара: «Ні, ні, нерозважний молодий чоловіче. Ви склали угоду, цим усе сказано!» До того ж Бальзак зазначає, що антиквар нагадує Рафаелеві Мефістофеля («...живій Рафаелевій уяві відкрилась разюча подібність цього чоловіка до тієї характерної голови, якою митці наділяють Гетевого Мефістофеля»). Про те, що свого героя, його шлях Бальзак співвідносив з Фаустом, свідчить і така промовиста алюзія: «З жахом відкинувши шлях Фауста, він раптом палко, як це буває з умирущим, повірив у Бога, в діву Марію і заволав до небес». Важливо зазначити, що герой роману, на відміну від Гетевого Фауста, чекає від угоди з надприродною силою лише |
Вітаю Вас Гість
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
