"Шагренева шкіра." Оноре де Бальзак
Каталог статей
| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 183 Показано матеріалів: 180-180 |
Сторінки: « 1 2 ... 178 179 180 181 182 183 » |
|
Перед виходом роману окремою книгою Бальзак публікував у журналах його фрагменти. Так, у грудні 1830 р. в журналі «Карікатюр» з'явився початок роману, сцена в гральному закладі, під назвою «Останній наполеондор». У травні 1831 р. у відомому журналі «Ревю де Монд» був надрукований уривок «Гульня» із першого розділу роману, де описана оргія, влаштована банкіром Тайфером, і в тому ж місяці інший часопис, «Ревю де Парі», вмістив уривок під назвою «Самогубство поета». Першим виданням, у двох книгах і з передмовою автора, роман вийшов у серпні 1831 р.; він мав великий успіх серед читачів і був прихильно оцінений критикою. За життя письменника «Шагренева шкіра», яка стала одним із найпопулярніших його творів, виходила сім разів. У 1845 р. автор включив цей твір до чотирнадцятого тому першого видання «Людської комедії» як перший том «Філософських етюдів». Певною мірою вже уявляючи місце й значення роману в своїй творчості, Бальзак під час виходу в світ «Шагреневої шкіри» писав Ш. де Монталамберу: «Отже, вона є відправною точкою мого творіння. Далі групуватимуться, відтінок за відтінком, окремі індивідуальності, самобутні існування, починаючи з найсмиренніших і кінчаючи королем та прелатом, крайніми ступенями нашого суспільства». І невипадково в бальзакознавстві за «Шагреневою, шкірою» утвердилася репутація своєрідної прелюдії до «Людської комедії», в якій намітилися характерні проблеми і образи, мотиви й колізії цієї незвичайної епопеї. У «Шагреневій шкірі» згадувані «фізіологічна система», «механіка життєвого процесу» втілені в драматичній долі обдарованого молодика, повного духовної снаги й палких пристрастей і доведеного до відчаю злиднями «в забрукованій, залюдненій пустелі Парижа». Але зміст і композиція твору, як це й годиться філософській прозі, організовані ідеєю, тією генеральною ідеєю, що накреслена загадковими письменами на талісмані. Старий антиквар пояснює головному героєві Рафаелеві де Валантену, що в талісмані криється «велика таємниця людського життя. Людина виснажує себе двома несвідомими діями, що вичерпують джерела її життя. Усі форми, яких набирають ці дві причини смерті, виражають двоє дієслів: хотіти й могти. ...Хотіти — спалює нас, могти — руйнує...» Драматизм людської долі в тому, що для людини можливі дві взаємовиключаючі «системи життя»: «або вбити почуття, щоб дожити до старості, або ж померти замолоду, прийнявши мучеництво пристрастей,— в цьому наша доля». Вся структура «Шагреневої шкіри» відзначається протиставленням цих двох способів існування, двох названих «систем життя». Всі сцени й картини, ситуації та образи роману створюють два різко контрастні ряди, в яких матеріалізуються ці «системи життя». А сюжет твору зводиться до метань між ними головного героя; поставлений надприродною силою в екстремальну ситуацію, він то віддається пориву бажань і пристрастей («бажаю, щоб несамовита гульня помчала нас на колісниці, запряженій четвіркою коней, за межі світу й викинула десь на невідомих берегах»), то ладен примиритися з існуванням слимака, аби продовжити життя («стати слимаком, приліпившись до цих скель, ще на кілька днів зберегти свою скойку, заглушити в собі роботу смерті...»). Своє життя він сам усвідомлює як зміну «яскравих картин двох систем буття, діаметрально протилежних», як «цілий філософський трактат». |
Вітаю Вас Гість
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
