| Головна » Статті » Мої статті |
| У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 82-82 |
Сторінки: « 1 2 ... 80 81 82 83 84 ... 182 183 » |
|
І сів коло неї, щоб краще бачити її. Вона зрозуміла мене,— такий допитливий був мій тон,— і опустила очі, а я розглядав її, гадаючи, ніби читаю в її серці, як у своєму, таке невинне й чисте було її лице. «Ви мене любите?» — спитав я. «Трошечки!» — вигукнула вона. Не кохає... Насмішкуватий тон і чарівний жест виявляли тільки вдячність юної жартунки. Я розповів їй про свої труднощі з грошима й попросив допомогти мені. «Як! — вигукнула вона.— Ви, пане Рафаелю, не хочете йти до ломбарду, а посилаєте мене?» Я почервонів, збентежений логікою дитини. Тоді вона взяла мене за руку, ніби хотіла пестощами зм'якшити мимовільний докір. «О, я б пішла, звісно,— додала вона,— але це непотрібне. Вранці я знайшла за фортеп'яно дві монети по сто су, видно, закотились туди, а ви й не побачили. Я вам на стіл поклала». «Скоро у вас буде багато грошей, пане Рафаелю,— озвалась і матінка, вистромивши голову з-за опони.— А поки що я можу вам позичити кілька екю...» «Ох Поліно! — вигукнув я, стиснувши їй руку.— Як я хочу бути багатим!» «Ет! А нащо?» — жартівливо спитала вона. Її рука в моїй тремтіла в такт із ударами мого серця, вона висмикнула пальці й почала роздивлятись мою долоню. «Ви одружитеся з багатою,— сказала,— але вона вам завдасть клопоту! Ой Господи! Вона вас зі світу зведе! Я знаю!» |
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |