| Головна » Статті » Мої статті |
| У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 44-44 |
Сторінки: « 1 2 ... 42 43 44 45 46 ... 182 183 » |
|
людського роду — досить поглянути, що зробив з нього Бог! Дайте мені мільйони, я їх процвиндрю, ні сантима не залишу на той рік. Жити, щоб подобатись і владарювати,— ось що підказує мені кожен удар мого серця. Суспільство мене схвалює: хіба воно не постачає всього на догоду моїй марнотратності? Нащо Господь Бог щоранку дає мені прибуток із того, що я витрачаю ввечері? Нащо ви будуєте для нас шпиталі? Не на те ж Бог поставив нас між добром і злом, щоб ми вибирали те, що завдає болю або вкидає в тугу,— тож дурна була б я, не розважаючись. * Моя Акіліно (іт.). — А інші? — спитав Еміль. — Інші? А це їхня справа! Як на мене, то краще сміятися з їхніх прикрощів, ніж плакати над своїми. Хай-но спробує чоловік хоч трохи покривдити мене! — Ти, мабуть, удосталь натерпілась, коли так думаєш! — вигукнув Рафаель. — Мене покинуто задля спадщини, ось що! — сказала Ефразія, ставши так, щоб випнути всі принади фігури.— А я ж день і ніч працювала, щоб прогодувати його! Більш мене ніхто не одурить — ні усмішкою, ні обіцянками, я хочу, щоб моє життя було суцільним святом. — Але ж хіба щастя не в нас самих? — вигукнув Рафаель. — А що ж, по-вашому,— підхопила Акіліна,— бачити, як тобою захоплюються, тобі лестять, підноситись над усіма жінками, навіть найдоброчеснішими, затьмарюючи їх своєю вродою, багатством,— це все марниця? До того ж за день ми зазнаємо більше, ніж чесна міщанка за десять років. У цьому вся річ. — Хіба не огидна жінка, позбавлена чесноти? — звернувся Еміль до Рафаеля. Ефразія кинула на них погляд єхидни й відповіла з нищівною іронією: — Чеснота! Полишмо її бридким та горбатим! Що їм, сердешним, робити без неї? |
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |