"Шагренева шкіра." Оноре де Бальзак
Каталог статей
| Головна » Статті » Мої статті |
| У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 24-24 |
Сторінки: « 1 2 ... 22 23 24 25 26 ... 182 183 » |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
Ісуса Христа. Ох, мої добрі друзі, коли ми мали стільки втіхи від своїх перших гріхів, то це тому, що не були ще позбавлені докорів сумління, які прикрашували й присмачували їх, а тепер... — Е! Тепер...— відказав перший співрозмовник.— Тепер нам лишається... — Що? — спитав другий. — Злочин... — Ось слово, високе, як шибениця, і глибоке, як Сена,— зауважив Рафаель. — Е, ти не зрозумів мене. Я говорю про злочини політичні. Сьогодні з самого ранку я заздрю тільки життю змовників. Не знаю, чи доживе ця фантазія до завтра, але цього вечора безбарвне життя нашої цивілізації, одноманітне, як рейки залізниці, сповнює моє серце огидою! Мене ваблять такі злигодні, як ті, що їх зазнали французи, коли відступали від Москви, тривоги «Червоного корсара»37, життя контрабандистів. Оскільки у Франції вже нема ордену картезіанців, я б хотів принаймні до Ботані-бею38 — чогось ніби лікарні, призначеної для маленьких лордів Байронів, які, зіжмакавши життя, мов серветку після обіду, не мають більше чого робити — хіба що розпалити пожежу у себе в країні, прострелити собі голову, влаштовувати республіканські змови або вимагати війни... — Емілю,— палко сказав Рафаелів сусід промовцеві-мізантропові,— якби не Липнева революція, я став би священиком, жив тваринним життям у якомусь глухому селі і... — І щодня читав би требника? — Так. — Хвалько! — Адже ми читаємо газети. — Непогано — як на журналіста. Але мовчи, адже юрба навколо нас — це |
Вітаю Вас Гість
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
