| Головна » Статті » Мої статті |
| У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 104-104 |
Сторінки: « 1 2 ... 102 103 104 105 106 ... 182 183 » |
|
— Я надто довго мовчав у житті. Тепер я помщусь за себе всьому світові! Мені вже не буде втіхою розкидатися на всі боки мерзенним металом,— я буду в мініатюрі повторювати свою епоху; поглинати людські життя, уми, душі. Ось вона, розкіш справжня, а не якась жалюгідна розкіш. Бенкет під час чуми. Не боюсь ні жовтої пропасниці, ні блакитної, ні зеленої, не боюсь ні армій, ні ешафотів. Можу заволодіти Феодорою... Ні, не хочу Феодори, це моя хвороба, я помираю від Феодори! Я хочу забути Феодору! — Якщо ти так кричатимеш, я потягну тебе до їдальні. — Ти бачиш оцю шкіру? Це заповіт Соломона. Він належить мені, Соломон, цар-педант! І Аравія моя, і Петрея на додачу. Цілий Всесвіт — мій! І ти мій — якщо захочу. Так, коли захочу — стережись! Я можу купити всю твою крамничку, журналісте, і ти будеш моїм лакеєм. Ти складатимеш мені куплети, лінуватимеш папір. Лакей! — це означає: йому все дарма, він ні про що не думає. На тих словах Еміль потяг Рафаеля до їдальні. — Ну гаразд, друже, я твій лакей,— сказав він.— А ти будеш головним редактором газети. Мовчи! З поваги до мене поводься пристойно! Ти мене любиш? — Чи я люблю тебе? Ти матимеш гаванські сигари, коли вже я володію цією шкірою. А все — шкіра, друже, всемогутня шкіра! Чудовий засіб, навіть мозолі вибавляє. У тебе є мозолі? Я їх вибавлю... — До таких дурощів ти ще не доходив! — Дурощів? Ні, друже! Ця шкіра зступається, коли у мене з'являється хоч якесь бажання... Це як запитання й відповідь. Брамін... тут замішаний брамін!.. Так ось цей брамін — жартун, бо насправді бажання мали б розтягувати... — Атож. — Я хочу сказати... — Так, так, цілком слушно, я теж так гадаю. Бажання розтягує... |
Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |
|---|---|
|
Пошук |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |