Головна » Статті » Мої статті |
У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 147-147 |
Сторінки: « 1 2 ... 145 146 147 148 149 ... 182 183 » |
Кожен лишався вірний собі. Для механіки всесвіт — це машина, якою повинен керувати робітник, а для хімії — витвір демона, що розкладає все, а світ — це газ, наділений здатністю рухатись. — Ми не можемо заперечувати факт,— провадив хімік. — Ет, щоб нас утішити, панове доктринери вигадали туманну аксіому: дурне, як факт. — Але не забувай, що твоя аксіома — теж факт! — зауважив хімік. Обидва засміялись і спокійнісінько сіли обідати: для таких людей чудо — тільки цікаве явище природи. Коли Валантен повернувся додому, його охопила холодна лють; тепер він уже ні в що не вірив, думки його плутались, кружляли, розбігались, як у кожного, хто наткнеться на щось неможливе. Він ще міг припустити, що в машині Шпіггальтера був якийсь таємний дефект,— безсилля механіки й вогню не дивувало його; але гнучкість шкіри, яку він відчув, коли взяв її в руки, а водночас нездоланність, яку вона виявила, коли всі руйнівні засоби, які лишень мала в розпорядженні людина, були спрямовані проти неї,— ось що жахало його. Від цього неспростовного факту голова йшла обертом. «Я збожеволів,— думав він.— Зранку я нічого не їв, але мені не хочеться ні їсти, ні пити, а в грудях наче вогнем пече». Він повісив шагреневу шкіру на давнє місце і, знов обвівши контури талісмана червоним чорнилом, сів у крісло. — Вже восьма година! — вигукнув він.— День проминув, наче сон. Він зіперся на бильце крісла і, підперши голову рукою, довго сидів так, заглиблений у ті похмурі роздуми, в ті гнітючі міркування, таємницю яких забирають із собою засуджені на смерть. — Ох Поліно, бідне дівча! — вигукнув він.— Є безодні, яких не подолає навіть кохання, хоч які могутні його крила. |
Форма входу |
---|
Категорії розділу | |
---|---|
|
Пошук |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |