Головна » Статті » Мої статті |
У категорії матеріалів: 183 Показано матеріалів: 144-144 |
Сторінки: « 1 2 ... 142 143 144 145 146 ... 182 183 » |
Німець ухопив ковальський молот, кинув шкіру на ковадло й зі страшною силою, яку вселяє в людей гнів, завдав талісманові найстрашнішого удару, який будь-коли гримів у його майстерні. — Навіть знаку не лишилося! — вигукнув Планшет, погладжуючи непокірну шагрень. Збіглись робітники. Підмайстер узяв шкіру й кинув у кам'яно-вугільне пекло горна. Постававши півколом круг вогню, всі нетерпляче дожидали дії величезних міхів. Рафаель, Шпіггальтер і професор стояли в центрі притихлого чорного натовпу. Дивлячись на ті білки блискучих очей, на обличчя в залізних ошурках, на чорну засмальцьовану одіж, Рафаель перенісся думкою в нічний фантастичний світ німецьких балад. Помічник майстра, потримавши шкіру в горні хвилин із десять, кліщами вийняв її. — Дайте-но,— сказав Рафаель. Помічник майстра жартома простяг шкіру Рафаелеві. Той незворушно зіжмакав її голими руками — вона була так само холодна й м'яка. Пролунав крик жаху, робітники розбіглися, в збезлюднілій майстерні лишились тільки Валантен та Планшет. — Справді-таки в ній є щось диявольське! — з розпукою в голосі вигукнув Рафаель.— Невже ніяка людська сила не годна подарувати мені хоч би один зайвий день? — Ласкавий пане, це я винен,— скрушно відказав математик,— треба було пропустити цю незвичайну шкіру крізь металургійні вальці. І як це мені спало на думку запропонувати прес? — Я сам вас про це попросив,— нагадав Рафаель. Учений зітхнув, мов обвинувачений, якого визнали невинним двадцятеро присяжних. Але зацікавлений дивною загадкою шагреневої шкіри, він хвилинку подумав і сказав: — Треба подіяти на цю невідому речовину реактивами. Сходімо до Жафе — може, хімії пощастить більше, ніж механіці. |
Форма входу |
---|
Категорії розділу | |
---|---|
|
Пошук |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |